Проклявши сонце і пору жарку, Вівця сховалась в курнику. Аж занесло туди й Лисицю, Що важила на птицю. — Так ось у кому вся біда: Овечка птицю викрада! — Брехня була прозора дуже, Але Собакам те байдуже — В них вірний свідок є. Лисиця першу скрипку грає, Бо свідком на суді стає: Брехнею доказ підпирає, Вівцю у жертву віддає. Собаки довго не крутили — Вівцю до смерті засудили. Там істину доконче вб’ють, Де свідок і судці з одної чарки п’ють.1967—1974