— Невтішна спадщина, мов хмара, висне, В болоті власності натура кисне; Нам погляди старі отруюють буття, Я — за нове і за стремління чисті, За творчий рух, за помисли вогнисті, Що роблять радісним життя! Топчу в душі старе, Що у полон бере... За мною всі! В нову дорогу рвусь! Пе- ре- бу- до- ву- юсь! Базіка мовив правду щиру: Перебудовує собі квартиру.1932