— Невтішна спадщина, мов хмара, висне,
В болоті власності натура кисне;
Нам погляди старі отруюють буття,
Я — за нове і за стремління чисті,
За творчий рух, за помисли вогнисті,
Що роблять радісним життя!
Топчу в душі старе,
Що у полон бере...
За мною всі! В нову дорогу рвусь!
Пе-
ре-
бу-
до-
ву-
юсь!
Базіка мовив правду щиру:
Перебудовує
собі
квартиру.
1932