В Грицька Осот Розрісся, гемонський, на весь город. Глузує, хто проходить мимо: — Осот навряд такий чи в кого є! Навряд такий чи де ростиме? Ідуть чутки — на виставку здає… — Гриць червоніє. До Осоту йде, Потилицю почухає і геть бреде, В кишеню руки заховає: — Іще поколешся, буває... Отак плекаємо Осоти, Не хочем руки поколоти.1922—1923