Осел із дзвоником

Задравши голову, ждучи собі хвали,
    Осел із поля йде з Волами,
    Волів розштовхує боками,
Немов ходив у плузі він, а не Воли:
— Ану, дорогу дайте, круторогі!
    Хіба не знаєте, уми убогі:
    Кому дано дзвінок носить,
    Той мусить спереду ходить! —
        Осел,
Не шкодувавши ніг,
    Вперед побіг,
І перший до ясел
        Прибіг,
І став з того кінця,
    Де більш сінця.

    Скажіть: дурний Осел?
    Го-ге, таких є досить:
    Охоче дзвоник носить,
Щоб не до праці першим бути — до ясел!