Непристойний Їжак

Якийсь керуючий чи трестом, чи й повище
На зборах солов’єм і тьохкає, і свище:
— Люблю сатиру я колючу, мов їжак!
Вітаю критику, хай гостра, наче бритва!
То наші спільники, де йде кривава битва
    З усяким злом, що заважає так... —
Верта додому. Жінка на порозі
Його стрічає, злякана, в тривозі:
— Прийшов їжак. Як бути з ним мені?
«Ми, — каже, — з чоловіком вашим друзі.
Готов я завжди бути на послузі,
Коли зі злом стає він до борні».
    Керуючий відразу сторопів:
    — А... Він поголений чи з колючками?
    — Увесь немов утиканий штиками!
    — Та як він смів?!
    Погані, жінко, вісті...
    Піди скажи йому:
Небритого такого не прийму, —
Пристойність в нас на першім місці!

Про критику й сатиру люблять говорити,
Мовляв, шануємо їх звік-віків;
А сам? Коли б та критика була побрита,
    Сатира щоб без колюків.