Грайливе сонечко над обрієм зійшло.
Розквітлі липи ллють меди пахучі.
Піснями дружними над ними загуло, —
З’явились Бджоли, гостоньки летючі;
Частують їх квітки нектаром чарівним.
Щасливі Бджілки ним.
А Трутень? О, цей зна свою турботу!
Поїсть смачненького медку
І... думаєте — на роботу?
Та ні, в свою дорогу:
Літав учора на побачення в садку,
Сьогодні він одвідував слабу небогу,
А завтра десь якась нарада нашвидку.
Так кожен день нова у нього путь.
Вже Пасічник який терплячий,
А й той картав: «Нероба ти ледачий!»
А Трутень: — Ох, немає часу і дихнуть! —
Та ось кінчилось літо трудове.
За довгий час зимовий Бджоли не бояться:
Всім забезпечила їх щира праця,
Всяк трудівник своїм трудом живе...
Коли розподіляли мед,
Пропхався Трутень наперед:
— Про мене ж ви забули, любі!
Я ж можу взимку дати дуба! —
А Бджоли кажуть жартома
І весело, і чемно:
«На мед нестатку в нас нема,
Та є закон для тебе неприємний:
Куди хто влітку труд кладе,
Туди й по плату йде!»
. . . . . . . . . . . . . . . .
Бував на пасіці я восени,
На Бджіл дивився, як вони
Виводили за крила Трутнів.
— Оце, кажу, наука на майбутнє!
Ілюстрація Анатолія Арутюнянца до байки Микити Годованця «На пасіці»
