Мудрий Ховрах

На дубі восени
Сиділо кілька Гав.
Ховрах побіля них
Неквапно пробігав.
— Сестрице, глянь: красунь який!
Спокійний, важний та гладкий.
Цьому байдуже, що смачні корма
    Присипле снігова зима.
    З біди знущається, гуляє,
А з нашим братом басом розмовляє!
    Ховрах зневажно позирнув,
    Крізь зуби гордо протягнув:
    — Учіться, Гави, в мене:
    Живу в житах зелених.
Коли хліба комбайнер косить,
Ховрах в запаси зерно носить.
    А хто живе з запасом,
    Той може говорити басом?!