Лисиця і Ящірка

Після невдалих мандрів по селі
Лисиця Ящірку зустріла в лузі.
Вони були сердечні давні друзі.
Розклала Лиска скарги та жалі:
— Така на світі доля-трясця!
    Пішла шукати щастя —
    Вернулась без хвоста.
    «Ти не журись, —
    Втішає та: —
    Вернись
І до хвоста стули свого цурпалка.
Я так роблю і хвіст — як палка».

Лисиця:
— Та в мене хвіст — ледащо:
Не пристає нізащо!

Ящірка:
«А чула я: сама ледащо ти.
В таких не пристають хвости.
Вже їм ніхто не йме на віру,
Таким вогонь пускають попід шкіру».

Лисиця:
— Ледащо Я? А хто про це говорить?
Поглянь: у мене документів — гори!
Я рота всім заткну, нехай мовчать.
Дивись: тут штамп і дата, і печать!

* * *

    Ой, хитрі ж ті хвостаті!
    В них штамп і дата, і печаті
    На папірцях на всяк випадок є...
Але мене, скажу вам, інше мучить:
    Хто їм, падлючим,
    Ті документи видає?!