Критик і Поет

Поету критика здалася злою.
Не їсть, не п'є, не має супокою.
В талант утратив віру і нудив,
Жорстокий присуд сумніви родив.
Несмілі вірші, мов звірятка,
Шукали схованки в шухлядках;
Колись би уважав за бездоганні,
Тепер сам думав: «Препогані!»
    Поет нікому не годив,
До критиків з поклоном не ходив, —
Тепер, на старість, в двері стука:
— Мене, мов шашель, точить мука.
Хіба таки ти правду говорив:
    Так безталанно я творив? —
Зраділий Критик гостя обніма:
— Гризе й мене нудьга німа,
І каяття у серце б’є:
Тоді забув я написати —
Талант у тебе є!
А зараз радий це тобі сказати.