Качур

Кахкахкав, задававсь, ходив із перевалом.
Ах, шийка-перламутрі Ах, хвіст гачком!
Вже до своїх не пригортався з палом, —
Сусідок наш джигун одвідував тайком.
    — Лише сусід-нетяма задрімає —
    Вже Качур там, сусідок обіймає...
Зі скаргою свої звертались до Індика,
    Щоб до порядності покликав;
        Індик мораль читав,
        На добре навертав —
        Дарма!
Що суд, як честі й совісті нема?!
Було багато слів про кепську славу,
    Ганьбило Качура усе село —
        Не помогло...
Аж бачать: Качур волоче крило.
    Сусід вчинив розправу:
Коло своїх гульвісу упіймав
І, не заводячи судову справу,
Дрючком крило безжально обламав.

Хтось, може, дорікне мені:
— Байкар дрючком махає! —
Ну, що ж, бувають ліки несмачні,
А п’єш... а п’єш, бо помагає.