Чому Шуліка козакує

— Чого зіщулилась, мов бідна сирота? —
Голубка Ластівку пита. —
Шуліка, ворог наш, літа,
На пташок цілиться. Тобі й байдуже?
Що сталося, мій друже?
Я бачила не раз, як ластівки
Ганялися за ним, як блискавки;
Шуліка утікав, понурий.
Вам дякували і качки, і кури.
Чому ж тепер у вас несміливе крило?
— Так то колись було.
Тепер Шуліка, бач, летить з Орлом.
Хоч не похвалиться талантом —
В Орла працює ад’ютантом.
Тому тепер
У нас і дух завмер,
І крила є — сміливості бракує...
Отим Шуліка і козакує!

Коли душа втрачає гарт,
Найкращі крила і гроша не варт.