Бракороби

Вернулась з праці Мати, жінка в цвіті літ.
Утомлена, ледь на ногах стоїть.
— Матусю! — каже восьмилітня Катя:
— Ходили з татком купувати плаття.
    Купили, думаєш? Та ні!
    Усі якісь невдалі та смішні:
Рукав — один задовгий, другий має ваду,
То комірець прострочений невлад,
То талія спускається до п’ят,
В четвертому кишеня ззаду... —
    Клене Матуся зозла клятих бракоробів:
— Де ж совість? Очі в лобі?
Та щоб їм повсихали руки!.. —
    А Катя щиро їй на те:
    — Говорять — вашої артілі штуки —
    Ви брак свій першим сортом здаєте.
    Вам перед фабриками б червоніти,
    Де шиють так, що тішаться всі діти. —
Почала Мати заїкаться:
— План даємо... аж на сто двадцять...
Нас хвалять і дають листи похвальні,
Директорату — добрі преміальні.

Бува, не можуть бракоробам дати раду,
Бо очі мають зваду.