За старою ходячи, Квилив дід: — Ти б зварила півника На обід! Та стара скупенькою Все ж була, Взявшись в боки, лазаря Завела: — Їв би, кажеш, півника? От так‑так! Ну, а що ж там різати? Він як шпак!.. Через день, удосвіта Як на сміх, Йшов злодюга й півника Впхав у міх. Вийшла баба, плачучи, Й примовля: — Ой, як шкода! Півень був Як теля! А старий не витерпів — З печі зліз: — Чи ти ба — за ніч одну Як підріс!