Павло Глазовий

Українське сало

Над безмежним океаном
Лайнер проліта,
А в салоні дід старенький
Сало упліта.
Пахне салом українським
На увесь літак.
Підбігає стюардеса
І говорить так:
— Командір наш сало любіт,
Он у нас хохол.
Просіт он кусочєк сала
Прінєсті на стол.
Настовбурчились у діда
Вуса, наче дріт.
— Він не буде їсти сала, —
Відмовляє дід.
Вертається стюардеса
Через п’ять хвилин.
— А у нас любітєль сала
Єсть єщо адін.
— А це ж хто? — старий питає.
— Наш второй пілот.
Он хохол і любіт сало.
Щірий патріот.
Дід серветкою утерся:
— Дівко чи мадам,
Він не буде їсти сала,
Повторюю вам.
Стюардеса пильно в очі
Дивиться йому.
— Як це так — не буде їсти...
Поясніть, чому?
Дід насупився сердито:
— Поясню, мадам.
Той і цей не будуть їсти,
Бо я їм не дам.
Українцям дав би сала,
А хохлам — не дам!
Джерело:
Павло Глазовий. Гуморески. Старі й нові: книжка для дорослих (і кілька жменьок дітям) – Вид. 3-тє. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2008. – 336 с.