Павло Глазовий

Троє в ямі

Затаскало на охоті
В темний ліс Абрама,
Де була якраз на вовка
Викопана яма.
Там Абрам і провалився
В прірву ту глибоку.
Роздививсь — козу побачив
У куточку збоку.
— Не біда, — собі подумав, —
Я козу заріжу
Й, доки витягнуть із ями,
Буду мати їжу.
Незабаром, на нещастя
Тій козі й Абраму,
І вовчисько здоровенний
Гепнувся у яму.
Тут відразу й зав’язалась
Неймовірна драма.
Вовк сердито подивився
На козу й Абрама.
А коза тремтить від жаху,
Аж ногами сіпа.
То заплющить очі, бідна,
То лякливо кліпа.
А Абрам козу з куточка
Тягне за вірьовку:
— Що ти, — каже, — глазки строїш
Товаришу вовку?
Ти не думай, що товариш
Буде вухом хлопать.
Сам товариш краще знає,
Кого першим злопать...