Двісті літ стояла церква Та й музеєм стала, Щоб публіка по квиточках Її оглядала. Зайшла баба до музею. Цілує ікони, Відважує на всі боки Низенькі поклони. Біля виходу картину Вгледіла велику Й давай на ній цілувати Бородату пику. А ізбоку хтось промовив: — Це вже бабі кришка... Кого ж то ви цілуєте? То ж Распутін Гришка! Баба швидко повернулась, Глянула лукаво: — А ти мені не указуй, Бо я маю право. Тепер уже таке врем’я Свободне настало, Що цілує хто де хоче І кого попало.
