Огірочки

Дід умер. Попа бабуся
В хату запросила.
Сама сіла біля діда
Та й заголосила:
— Ой склав же ти свої ручки,
Заплющив ти очки,
А ти ж любив огірочки,
Любив огірочки.
А ти ж любив огірочки
До чарки й до їжі.
А ти ж любив огірочки
Солоні і свіжі...
Роздуваючи кадило
В темному куточку,
Піп скривився: — Намолола
Арештантів бочку.
«Огірочки, огірочки...
Уже, може, досить?
Баба глянула на нього
Та як заголосить:
— Ой, батюшко ріднесенький,
Що ж мені казати?
Ой, батюшко святесенький,
Як же примовляти?
Ой, батюшко вусатенький,
Як же голосити?
Ой, батюшко пузатенький,
Про що ж говорити?
Піп на неї як гарикне,
Як з пустої бочки:
— Годі, бабо! Краще ляпай
Знов про огірочки.