Жінка скаржиться сусідці. Гудить чоловіка: — Тільки й знає, що про рибу Без кінця базіка. Де він бродить? Може, ходить До якоїсь Христі? Підшукав собі, напевне, Рибоньку в намисті. Йде удосвіта із хати, Ні слівця нікому, А увечері приходить Впорожні додому. — Впорожні? То це ж прекрасно! — Їй сусідка мовить. — Ні до кого він не ходить, Справді рибу ловить.
