Виделка над Ножем старим сміється:
— На що вже здатний ти, тупиця?
— Не шкір зубів, — Ніж дзенькнув, — люба,
Бо я ще здатний зрізать дуба! —
І кинувся на дуба вмить,
Щоб велетня звалить.
То був кінець тупого хвастолюба —
Не зрізав він, а врізав дуба.
