Соняшник у місті

З колгоспу в місто Ланкова
Приїхала у справах
І бачить: між квіток яскравих
Хитається жовтава голова.
    — Ти, Соняшнику?!
    Звідкіля, земляче?
Який же бо ти кволий.
Тут за будинками
І сонечка не бачиш.
Тобі б до нас на поле.
Брати твої там як богатирі —
Стрункі, високі, головаті.
Ну, як ти можеш існувати
Без сонячної усмішки вгорі?
— Мені і тут, вважаю, непогано, —
Бундючно Соняшничок відповів. —
Мене і поливають вранці-рано,
И не потерпаю од вітрів.
Начальство ходить тут високе,
Бува, й на мене кине оком.
До чого ти розмову завела,
Яке відношення я маю до села?

Чи ба, який зробився пан!
І не нагадуйте йому
Про рідний лан,
Бо він тепер міський...
                             бур’ян.