Собаче прохання

Знавшов Кіт на подвір’ї
Кістку з м’сом.
Замуркотівши ласо,
Шукав, де б примоститись,
    Щоб всмак
    Неквапно
    Поживитись.
Та раптом недалеко десь
Загавкав Пес.
І змушений був Кіт,
Перестрибнувши пліт,
Майнути в поле,
Аж під ліс.
Та Пса й сюди
Лихий приніс.
І вже без гавкоту тепер
Від кістки Пес Кота
    Відтер
І, гризучи її,
Став глузувати:
— Я перебив твій апетит,
    Вусатий?
Невже ти знаєш
В костомахах толк?
Ну, підійди — понюхай,
Як кортить…
    В цю мить
На запах м’яса
З лісу вибіг Вовк.
Застряла Псові в горлі
Кістка та,
Ледь продихнув
I ніжно до Кота:
— Вусатий... друже!
    Адже ти
    І я —
Домашні звірі.
Прошу мені допомогти
У боротьбі із Сірим —
Залишиться вся кістка нам,
І ми її поділим пополам.
    Кіт відповів:
— Гризи вже краще сам.