Ода рибам

Досвітанковою порою
Ще сонце спить, у небі — мла,
Вже чути шепіт над водою:
«Ловись,
          велика і мала!»

Мов на побачення, ми прагнем
До вас, володарки води.
Не тільки ми з води вас тягнем,
А й ви нас тягнете сюди.

Ми раді вам, малі й великі
Карась,
          і короп,
                   і плітки,
Форель і лин, культурні й дикі —
Всім, хто трапля нам на гачки.

Ви таємничі, мов русалки,
І зустріч з вами — казки мить.
І рибку золоту рибалки
І досі мріють ще зловить.

Ви здатні витримці навчити
І відвернуть від болячок,
Дать хоч недовго відпочити
Жінкам од нас, нам — од жінок.

«Правдивих» скільки анекдотів
Про вас розказуєм не раз
На риболовлі і роботі,
Ви ж — в рот води, мовчок про нас.

Спасибі, риби, що рибалок
Ви здружуєте в колектив,
Що вражень привезе немало
Той, хто й нічого не зловив.

Хвала за те вам, що уяву
В нас розвиваєте весь час,
За те, що з вами нам цікаво,
Що ми таки впіймаєм вас!