Лев і Шакал

У лісі Леву на Шакала
Частенько скарги надсилали:
Того загриз, а інших нацькував
Одне на одного. Ще й ласував
    Кістками і м’ясцем.
Нехай негідник відповість за це!
Цар звірів викликав Шакала в кабінет
Поговорить, як кажуть, тет-а-тет.
— Чи визнаєш себе ти винуватим?
— А це ще як сказати! —
Шакал нахабно відповів.
Завжди спокійний Лев скипів:
— Вже через тебе не один помер —
Тож сам загинеш ти тепер!
— Два слова перед смертю,
О справедливий Леве! —
Завив Шакал. — Роздерти
Завжди устигнете мене ви,
Та можете пошкодувать колись...
А чи відомо вам, як Лис
Про вашу висловивсь Левицю
І що сказав про вас при тому?
Врахуйте, не якісь дрібниці…
    — Ну, говори.
    — Пустіть додому —
Деталі пригадаю до кінця
І надішлю вам папірця... —
    Лев рикнув:
           — Ми не бюрократи.
Для чого нам папір псувати! —
Й настав Шакалові кінець.
Бо Лев був справжнім Левом.
    Молодець!