Кіт, Миша і Свиня

Кіт на подвір’ї Мишу упіймав.
А перед тим, як з’їсти, звичку мав
Своєю здобиччю награтись досхочу.
    Тож випускав, ловив,
    Мов м’ячик, підкидав,
        Жартуючи:
    — Втечи, то відпущу!
— О, змилуйся! У мене діти... —
Благала Миша. — Відпусти!..
— Ніяк не можу зрфозуміти:
Пр-ро що, смачненька, мимр-риш ти? —
Аж тут Свиня, дебела і товста,
Що любить всюди устромити рило,
Йшла мимо й ненароком на хвоста
    Котові наступила.
    Той як заверещить
Та як наробить крику!
Здавалось, ріже хтось Мурлику.
І Мишу відпустив умить.

Вам розповів я, друзі, про кота.
Але ж і люди є, на нього схожі:
Тоді лиш на прохання зважить може,
Коли йому наступлять на хвоста.