Дідів суперник

Дід приплентався додому
Пізньої години
Й дуже лагідно всміхнувся
До баби Фросини.
А вона на нього вовком
Блимнула спідлоба:
— Знов надудливсь, бородатий,
Бісова подоба? —
Із годину пробирала
У такому ж дусі
І закінчила словами:
— Годі! Розведуся! —
Дід все вислухав спокійно,
Бабі не перечив.
А коли вона замовкла,
Взяв її за плечі
І промовив:
— Ой Фросино
Сімдесятилітня!
Як розлучишся зі мною,
Лишишся самітня.
Хто до тебе обізветься,
Хто словечко скаже?
Хто з тобою пожартує,
Хто тебе розважить?
— Ой, злякав, — сказала баба, —
Держіть мене, люди!
Все це зробить... телевізор!
А пити не буде!