Вільна мить після обіду Випала в Уляни. Йде, щоб вилити обиду До сусідки Ганнн: — Вчора ваші лобуряки Знову груші крали. Відчахнули дві гілляки, Листя обчухрали. — Ганна гіркотно зітхнула: — Тож-бо того хочу? Та щодня їм, ви б почули, Іродам, торочу, Що так можна і упасти, Й скривдить деревину. Лізеш в чужий садок красти — То бери драбину!
