До друга друг Заскакує у хату, В плече по-свійськи штурх: — На грошики багатий? То швидше виручай. — Та звідки? — тим трясе, В очах відчай. — Таке спитати... — От не везе!.. Де ж сотню розміняти? — І у руці зім’яв Купюру. — Чому ж відразу не сказав? А я іздуру... — Й, діставши паку грошей, Жвавенько розміняв. Добро, як друг хороший! Не пожалів дать цілу пачку! А чи б позичив хоч троячку?
