Кость Дяченко

Помста

Літо, пляж. Не проштовхатись —
Люду привалило!..
До ріки прийшов купатись
І Гарпун Гаврило.
Роздягнувсь, почухав спину,
Обдививсь природу,
Поманіжився з хвилину
Й плюхнувся у воду.
Та й поплив — лице надуте
Буєм виглядає.
Аж сія. Коли: — Ря-атуйте!! —
Враз як загорлає!..
Ледве витягли живого
Гарпуна з водиці.
Тіло скусане у нього —
Страшно подивиться.
Це йорші його шпиляли
У живіт і руки.
Груди й ноги розписали
Окуні та щуки.
Судаки й лящі при цьому
Додали припарки.
Тільки сом не встиг на ньому
Дожувати плавки...
Всі до гвалту заспішили,
Кинувши купаться,
І Гаврила оточили,
Як неандертальця.
Медицина збіглась, хмура
Рятівна команда.
— Фю-р-р-р! — тут виросла фігура
Старшого сержанта. —
Не дивуйтеся, що сталась
Отака химера.
Просто риба упізнала
В ньому браконьєра.
Вн ж розходьтесь і нормально
Можете купатись.

Кілька пляжників нагально
Почали вдягатись.