Однолюб

Чоловік прибув з курорту,
Обніма дружину.
— Не курорт, — скрививсь, — нудота!
Думав, що загину.
Так було мені без тебе
Скучно там одному,
Що замкнули документи,
Щоб не втік додому... —
Десь приблизно через тиждень
У Нову Каховку
Приїжджа його дружина
У командировку.
Йде по місту. Коли — боже! —
Зустрічає Люду,
Давню подругу хорошу
Ще по інституту.
Тут обійми, тут цілунки,
Спогади, відомо.
Підхопила та під руки,
Привела додому.
— Це ж недавно я з курорту... —
Висува шухлядку
І протягує тій фото
Групове на згадку.
Гостя зирк — аж спаленіла
З подиву такого.
Бо в «капелі» тій уздріла
Й мужа дорогого...
А господарка вмостилась
Поруч на дивані.
— Що там, — пирха, — надивилась!..
Роман на романі!
Ось цей бігав за цією.
А цей — за цією.
А цей водив трьох відразу
В ресторан «Лілея».
А цей так любив безмежно
Оцю крайню Віку...
— А цей? — ткнула обережно
Гостя в чоловіка.
— Це серйозний був мужчина,
Ні за ким не бігав:
Як приїхав з дружиною,
Так з нею й поїхав.