Баба Варка

Мчав автобус межи схилів
У простори голубі.
Тридцять вісім пасажирів
Віз автобус у собі.
Віз дорослих і маляток
З різних сіл та областей
І стареньку бабу Варку
Від онука із гостей.
Перед спуском у долину
На горбі, поміж ялин,
Зупинив шофер машину
І подався в магазин.
Доки «Приму» брав та банку
Кабачкової ікри,
То автобус від стоянки
Покотився із гори...
Всі від жаху закричали!..
Мерехтить з боків земля...
Баба Варка покректала
До кабіни водія.
Не роздумуючи довго,
Ухопилась за кермо,
Відвернула вправо трохи
І натисла на гальмо...
Зупинились... Баба Варка
Ще не встигла вийти, стать,
Як її юрмою палко
Заходились обнімать.
— Ой, спасибі ж вам! Спасибі! —
Загукали всі гуртом. —
Як вам це вдалось зробити?
Ви ж уперше за кермом?..
— Що ви? — гордо крізь усмішку
Баба їм відповіла. —
Та я вісім п’ятирічок
Трактористкою була!.. —
Тут шофер підбіг з відчаєм.
А йому сказали: — Все!
Вам ми більш не довіряєм.
Далі — баба повезе!