У парку Квітка допікала Урну: — Яка ж бо ти, їй-право, некультурна: Тобі сміття лиш на умі негоже. Чи невтямки, на кого ти похожа? — Їй Урна тихо так відповідала: — Пробач. Та коли б я тут не стояла, Хто б, Квітонько, гарантував в житті, Що ти ростеш в траві, а не в смітті? Лукавому зроби добро — забуде, А при нагоді ще й огудить.
