Безсмертник і Лобода

З Безсмертником сталась велика біда,
Сказав Лободі, що вона Лобода.
І ось Лобода завела такий хай,
Що хоч ти, Безсмертнику, з світу тікай.
Підняла на ноги Пирій і Осот,
Зібрала це «відгуків» щось з вісімсот,
Бур’ян той, що липне, і той, що повзе,
Слюнявить: «Безсмертник неправду верзе!
Чорнить Лободу. Її праведний рід.
Паплюжить увесь наш бур’янячий світ.
Немає на нього Серпа чи Коси.
Пом’якшали надто сьогодні часи...»
Якби ще могли те, чого не змогли,
То, певне, Безсмертника з світу б звели...

Щоб не повзли ніякі «кривотолки»,
Мораллю байку треба закінчити:
Безсмертник буде вічно в світі жити!
А Лобода — до першої прополки.