У гаражі, пропахлім димом, Якось в наділю, як завсіди, Зібралися Микола з Климом — Автоаматори-сусіди. Вмочивши руки по зап’ястя, Фарбує Клим старезну «татру»: І каже: — За години щастя Я зобов’язаний театру. Микола знизує плечима, Не вірить сказаному явно, Сміється і пита у Клима: — А що ж ти бачив там недавно? Довгенько фарбу Клим мішає, Пояснює після заминки: — В театрі, друже, не буваю, Туди щоразу ходить жінка.
