Андрій Динник

Згаяв час

Стецько говорить другу Марку:
— Подвір’я в тебе не пусте.
В такому навіть закамарку
Чудова яблуня росте.

Послухав Марко й за хвилину
Стецька до яблуні повів,
Вказавши пальцем на дружину,
Йому тихенько оповів:

— Колись ми з нею посварились...
Для нас було це диво з див.
На знак того, що помирились,
Я цю красуню посадив.

— Мені було б те саме, дурню,
Робить раніше все це влад, —
Отецько говорить Марку журно, —
То досі б мав великий сад.
Джерело:
Андрій Динник. За що не люблять: гумор, сатира. — К. : Рад. письменник, 1974. — 96 с.