Андрій Динник

Здумав перевірить

Якось раз уранці-рано
Біля магазину
Стріла усміхом Тетяна
Родичку Поліну.

— Чула, твій Степан — ледачий,
Вже чкурнув до моря.
І чого він там не бачив?
Наче ще ж не хворий?

— Знати хочеться Степану, —
Каже їй Поліна, —
Чи то правда, що для п’яних
Море по коліна.