Клим на зиму дрова коле, В сараї складає, Жінка десь козу у полі В цей час випасає. Братів жвавенький синаша, Прибігши додому, Каже: — Дядьку, кізку вашу Убило вже громом... Клим підводить очі вгору, Вигукує дзвінко: — Грім козу убив... Ой, горе! А де ж була жінка?!
