По-сусідськи

Клим навідавсь до Дем’яна,
Всівся на ослінці,
Бачить — той край груби п’яний
Сушить три червінці.

— У багнюку десь уперся?
Видно, перепився,
Що аж гроші біля серця
Намочить зловчився.

— Тихше, ти! — Дем’ян задкує,
Скрушно брижить губи. —
Я їх саме тут друкую
Ще й сушу на грубі.

Скоро Клим пішов від нього.
У потоках поту
Настрочив листа страшного
І одніс на пошту.

Через тиждень спозарана
Почалась рахуба:
Завітала до Дем’яна
Ціла опергрупа.

Старший ордер з папки тягне.
— Ось, на обшук! Прошу!
Є сигнал, що ти, Дем’яне,
Тут друкуєш гроші.

— Так, — зізнавсь Дем’ян, — друкую…
Ось вони, у скриньці. —
І тремтячою рукою
Тягне три червінці.

Взяв їх старший опергрупи...
(Настає заминка).
З несподіванки затупав:
— Де ж твоя машинка?

— Я її, — Дем’ян аж хниче,
Міниться із виду, —
Вже три дні тому позичив
Климові, сусіду.

Опергрупа вся до Клима
Йде навперегонки
Й застає: він в пасмах диму
Гонить самогонку.