Одне погано

Один поет у колі друзів,
Коли хильнув чарчину,
За мить відчувши дотик музи,
Повідав про дружину:

— У мене, хлопці, жінка Ганна,
Сказати не зашкодить,
Сама собою дуже гарна,
Машину вправно водить.

Пере, шкребе, мете, і миє,
І штопає, і гладить,
Латає, й новий одяг шиє,
Зі мною вміє ладить.

Чужі їй всі жіночі чвари —
Ніколи не нервує.
А як вона все смачно варить,
Відмінно консервує!

Окрім, що добра господарка,
Вника в літературу:
Вона у мене і друкарка,
І знає коректуру.

Усім хороша в мене Ганна
Як жінка і як мати. — 
А друг: — Одне погано —
Не вміє римувати.