Через тин гука сусід, Хворий, видно, на похмілля: — Бачиш, як я, бідний, зблід... Загулявся на весіллі. Голова моя як пень... Там дійшли до божевілля — Розійшлись на третій день... Ну й весілля, ну й весілля... Зараз молодь вже не та — Піднялась в своєму зрості! — Хто? — я в нього запитав. — Розійшлись додому гості? А сусід на тин схиливсь: — Стрілось горе із бідою. Ми — гуляли. Розійшлись Молодий із молодою.
