На коня п’яненький дяк Верхи сісти хоче. Він мудрує так і сяк... Тяжко, не підскочить. Після вибриків крутих Підвернув ще й ногу. Став тоді він всіх святих Звать на допомогу. — Святий Петре, виручай! І святий Григорій, І святий наш Миколай, Підштовхніть угору! Потім видерся на пня Й так стрибнуть зловчився, Що на другий бік коня Вмить перевалився. Сп’яну це сприймає дяк За страшну образу. — Подуріли? Хіба ж так? Тихше, не всі зразу!
