Василь прийшов додому п’яний, Жона його трясе, як грушу: — Скажи, п’янюжище поганий, Ти довго будеш краять душу? В горілці киснеш кожну днину, А я роблю, недосипаю... Я конопель, триклятий сину, Із тебе зараз натіпаю. Василь розкис, стоїть патлатий, А руки склав, мов голуб крильця, І каже: — Щоб мене тіпати, Спочатку вимочи в горілці.
