Сидять Федора і Секлета Удвох собі на східцях. Секлета, звісно, по-секрету Розказує сусідці: — Мій Прохор, чуєш, сестро мила, До п’янок знову вдався... Ох, вчора я скандал вчинила — Весь день не обзивався. Зремонтував сарай, до речі, Поставив хвіртку нову. Трудивсь голодний. Аж під вечір Таки спромігсь на слово. — І що ж сказав, — пита Федора, — Твій окаянний Прохор? Секлета їй: — Спитав: де вчора Поклав я, жінко, штопор.
