Володя шепче: — Люба Рито, Тебе кохаю дуже я, Без тебе вже не можу жити. Не будь же й ти байдужою. Заради тебе, Рито люба, Я в чорну прірву кинуся, Самому чорту виб’ю зуби, Із сатаною стрінуся... — Тоді, Володю, — радить Рита, — Кажу тобі це прямо я — Прийди хоч раз, поговори ти У нас удома з мамою.
