За маленьку ручку Толю Веде мама чіпко, Тягне сина у музшколу, Син — волочить скрипку. Бачить раптом — в сквері скраю Дідок бородатий На старенькій скрипці грає Журливу сонату. Люди йдуть побіля скверу, Ніхто гри не слуха. Дивляться, як на химеру, Затуляють вуха. Поглянувши із сльозами На діда-сірому, Каже Толя: — Бачиш, мамо? Вертаймось додому.
