Якось Тиміш, зустрівши Марка, Гукнув: — Дружок, салют! Благаю, дай одну цигарку. — А той: — Я не палю. Тиміш скрививсь: — Облиш ти жарти. Не віриться мені. Ти ж палиш, п’єш і граєш в карти. — А Марко: — Ні і ні!.. Тиміш і зовсім віру втратив. — Ти кажеш шось невлад. Скажи, невже ж у тебе, брате, Нема ніяких вад? А Марко бороду погладив І каже Тимошу: — У мене є чимала вада: Я, друже мій, брешу.
