Дід, років позапенсійних, Сторожує у саду. Сторож з нього ненадійний — Засинає на ходу. Голова на «Волзі» їде, Зупинився, сміючись, І питає: — Страшно, діду, Сторожити уночі? А старий нахмурив брови, Раз і вдруге кашлянув, Оглянувся і промовив: — Страшно, поки не засну.
