Чоловік, діставши люстро, У вільну годину Заходивсь чесати шустро Чорняву чуприну. На залисини дивився, Лічив і сивини... Невдоволено скривився, Звернувсь до дружини: — Як мені з тобою, люба, На світі жилося... Недарма ж напала згуба, Ось бач, на волосся. — Кинь! Біди у тім немає, — Говорить дружина. — Так напровесні линяє Усяка скотина.
