Життя… гай-гай… і радістю, й журбою… Бо і немало — і снігів, і криг! Степан, бува, іронією злою Може дістати кожного і всіх. Степан доводить… бо і вдача — рвійна! Бо все ж у нього — судження своє. — У нас начальство — дуже релігійне… Бо по церквах — завжди поклони б’є! Свою ж незгоду з ним — зразу ж Микита. — Даремно ти це зводиш… на хи-хи… За це потрібно все ж… тільки хвалити! Бо як-не-як… замолюють гріхи.