Хтось міг би жити і притишено, Не вибираючи слова, Але усе ж уперто пишемо Гумористичне щось, бува! Даремно… ні, не пустословити! Коли розквітне творча мить. Бо рідною, дзвінкою мовою — Про те, що мучить і болить! І хоч покрите небо хмарами, І день здається нам сумним, А можна і таке ушкварити, Що там… і блискавка, і грім! Життя чи привід… щоб сміятися?! А все ж приперчуємо зміст, Бо є усе ж високість статусу — Так, український гуморист!