Вакантний холостяк

Всі знайомі радять одружитись... —
Мав я вже халепи на віку.
Ой, нелегко, як тобі за тридцять,
Вибрать наречену до смаку!..
Романтичну покохав Людмилу.
Відпочину, думав, хоч як слід... —
А вона на мене начепила
Рюкзака і тягне в турпохід!
Гори ж бо — крутющі! Це — не Київ!
Мила десь шукала едельвейс... —
Я ж в печері із мішка все виїв
І пустився у зворотний рейс...
А як став супутником Тєтянці —
Дні мої наповнив інший зміст:
Бідний мій хребет од екстра-танців
Гнутим став, як поросячий хвіст.
З місяць, мабуть, упадав за Тонею,
Скрізь мене дівча оце тягло:
Слухать різні опери, симфонії...
У антракті втік я з філармонії
І весілля, звісно, не було...
І, нарешті, в око впала Ганна...
Все було у неї по мені.
Про туристів висловилась гарно:
— З торбами — у гори? От дурні!
Запросив на танок —
            відказала.
— Задарма губить калорії, — мовля, —
Може б, я й потанцювала,
Якби ноги хто переставляв!..
Все мені підходило у Ганни.
Хоч лови таксі і в загс жени!
От і я діждався з неба манни.
Я ж такої і хотів жони...
Наплювала в душу, ахверистка.
Треба ж бо прикинутись отак?
Зрадниця! Втекла з якимсь туристом...
Знову я вакантний холостяк.